Полтавський вареник. Історія виготовляння і смачного поїдання.
Коли Бог творив Полтавщину, то саме їв вареники, смачні настоящі Божественні вареники. І от він так пучкою в сметані ткнув посеред України і сказав «А тут от буде край несусвітніх пофігістів і дзен-буддістів, що смішно говоритимуть і вмітимуть такі вареники робити, аж здаватиметься, що Рай Господній вже прийшов, і ось він тут прямо в мисці вилискує маслом та сметаною». Звідтоді й повелося що нема ніде більших вареникових чарівниць, як на Полтавщині.
А якщо в Чернівцях ґаздиня вміє добре ліпашить вареники, то значить десь там має полтавське коріння, або шпіонка – не інакше.
Часто можна почути дуже образливу для полтавців річ, коли ліпеник із тоненького синього, ніякого тіста, в яке запхано шось і зварено, звуть вареник. Насправді як казала моя бабуня, царство їй небесне, — «хіба то вареник, то ж якийсь пальмен». Тому якщо хочете полтавського вареника, то знайте, що той вареник має бути пухким, як дупка немовляти, ніжним, як весняна хмаринка, і чималим таким. Нормальних полтавських вареників більше ніж 5 в одну пельку не влізе і на тарілку не ляже. Хоча, якщо ви не схибите моїм порадам, то влізе значно більше.
